Танцювальне мистецтво зародилося ще в давні часи. Протягом своєї багатовікової історії українська народна хореографія зазнала багато змін, але зберегла свої культурні корені. Хореографія, мистецтво танцю, відображає соціальні та етичні ідеали народу. У ньому ми бачимо історію народу, його працю, його мрії, життєвий устрій, звичаї і характер. Народ створює в танці ідеальний образ, до якого він прагне і який стверджує в емоційно-художній формі. Танок - душа народу, і він є цінністю будь-якої нації.

Український танок

Український народний танок, також як і інші види народної творчості, розвивався протягом всієї історії українського народу, збагачуючись новим змістом і своєрідними виразними засобами. У ньому знайшли своє відображення радість творчої праці, героїзм боротьби і велич перемог, завзята веселість, м'який гумор і інші риси, властиві українському національному характеру.

Танок України - то задумливо ліричний, то нестримно веселий, скромний і ніжний. Мистецтво України, як і будь-яке мистецтво, відображало в собі всю історію та життя українського народу, його минулого нелегкого життя. Запекла і тривала боротьба з народами, які захопили Україну наклала відтінок на всю народну творчість. Український народ, в силу постійних бід, що обрушилися на нього з усіх боків, за своїм складом характеру швидше драматичним, ніж веселий. Особливо це помітно у піснях і танцях жінок, у яких йдеться про важку жіночу долю. У силу необхідності постійно відбивати набіги іноземців, чоловіче населення України, утворивши Запоріжжя та інші козацтва, майже весь час проводило у походах. На плечі жінок лягав тягар нелегкої праці і самотності.

Але з козацтвом пов'язана тема боротьби і волі, непримиренність до ворогів, волелюбства, життєрадісності, які породжувалися самою боротьбою українського народу за свою незалежність. Тут же має місце і загальновизнаний іскрометний український гумор, з яким козаки, а з ними і весь народ України, відносяться до всіх своїх негараздів, висміюючи своїх ворогів.

Як і у більшості цих народів на Україні теж існують купальські обряди з їх весняними іграми та забавами, різдвяні свята з колядками та щедрівками. Всі ці обряди були спадщиною ще язичницької Русі, і породжували масу ритуальних і обрядових танців. Хороводи навколо травневого дерева "Мар'яна", в якому дівчата плетуть вінки, ворожать, і малюнок танцю нагадує хитромудрі переплетення вінка.

Вершиною танців України, є гопак.  Це був войовничий танок запорізьких козаків, і спочатку танцювати гопак дозволялося тільки чоловікам. У гопаку козак показував свою спритність, завзятість, сміливість. Часто зображувалися у гопаку цілі сцени бою, походів. Про танок "Гопак козака" в народі говорили: "Козак танцює, як на коні скаче". У запорізьких козаків гопак мав особливе значення.

Дуже схожий з гопаком і інший, присвячений запорізьким козакам український парний танок - "Козачок", названий так народом на честь своїх захисників. Фактично це гопак, тільки в дещо спрощеній формі. "Козачок" обов'язково і завжди танцювали парами, і, внаслідок участі в ньому дівчат, козачок, більш ліричний, не має великих трюків, малюнків.

Українське мистецтво,  сприйнявши кращі традиції українського народного танцю і очистивши спадщину від усього чужого, наносного, невпинно поповнює його новими виразними засобами, збагачує хореографічний мову. Різноманітність хореографічних засобів, глибина образів і сюжетів, багатство емоційних фарб і краса малюнка надають українському танцю надзвичайну привабливість і роблять його цінною складовою частиною багатонаціонального хореографічного мистецтва.