Хореографія інтерпретується як танцювальне мистецтво взагалі. Хореографічне мистецтво – це дуже об’ємне поняття, яке містить балет, мистецтво народного сучасного танцю.

       Хореографія сформувала цілу систему специфічних засобів і прийомів, свою художньо виразну мову, за допомогою чого створюється хореографічний образ, який виникає з музично-ритмічних рухів. Він має умовно-узагальнений характер і розкриває внутрішній стан і духовний світ людини. Основу хореографічного образу складає рух, який безпосередньо пов'язаний з ритмом. При аналізі музичного йшлося про існування важливого зв’язку композитор – виконавець. У хореографії цей зв'язок значно ускладнюється, адже між композитором і виконавцем з з’являється постать хореографа. 

       Середньовіччя накладає на хореографічне мистецтво табу – заборону, хоча народний танець, незважаючи на будь-які перешкоди, продовжує свій розвиток (ця ситуація певною мірою стала основою для відомого роману В.Гюго «Собор Паризької Богоматері»). Процес відновлення мистецтва хореографії пов'язаний з добою Відродження, але справжній його розвій починається ХVІІ ст., коли у Франції було створено Королівську академію танцю (1661).

       Засновником класичного балетного мистецтва був французький балетмейстер Ж.Ж.Новерр, який відстоював ідею синтезу між танцем і музикою.

       Плідно працювали у Росії західні балетмейстери Ш.Дідло (1767-1837), який поставив багато різножанрових вистав і виховав таких зірок балетного мистецтва, як А.Істоміна і Є.Телешова, та А.Сен-Леон.

       Подальший розвиток балету відбувається у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. і пов'язаний передусім з іменем М.Петіпа, який здійснив новаторські балетні установи. Новий етап у розвитку балету пов'язаний з іменем О.Горького (1871-1924) – постановника балетів «Дон Кіхот» та «Саламбо».

       Розквіт мистецтва балету другої половини ХХ ст. пов'язаний з іменем Г.Уланової, О.Лепешинської, Ю.Григоровича, М.Плисецької, Є.Максимової та ін. Сьогодні розвиток балетного мистецтва україни безпосередньо асоціюється з творчістю А.Шекери, В.Ковтуна, Т.Таякіної, В.Писарева та ін.

       Отже, мистецтво хореографії постійно розвивається і видозмінюється, адже мова пластики, мова танцю, якою володіють її провідні митці, завжди привертатиме увагу і викликатиме захоплення у глядачів усього світу.